Клуб "Діалог"



    Положення про клуб
   

   http://shbic-uzosh6.lite-web.net/положення_діалог






ВІДГУК НА КНИЖКУ МИРОСЛАВА ДОЧИНЦЯ «КРИНИЧАР»


 33.jpg 
 Роман видатного нашого земляка, лауреата Шевченківської
премії
 Мирослава Дочинця «Криничар» — це перлина
української сучасної літератури. Як цінну, змістовну
і надзвичайно потрібну книгу повинні читати не лише дорослі,
а й школярі, які хочуть відчути смак справжнього, насиченого
художніми засобами зворушливого твору.
У романі «Криничар» автор порушує чимало важливих
невідкладних проблем. Одна із них — збереження природи та
навколишнього середовища, конкретно наголошуючи, що дуже
забруднені наші річки Боржава, Латориця та ін. Як щирий
патріот митець слова любить і захищає природу, турбується
про здоров
я її мешканців. З книги випливає, що без природи ми
нічого не варті. Адже саме природа, особливо земля, вода, ліси,
квіти, птахи тощо роблять життя людини комфортним і
щасливим. Тому автор справедливо відзначає, що треба любити
і захищати природу, примножувати її багатства.

Упевнено й переконливо висвітлює романіст і такі суспільні проблеми, як стосунки між людьми, духовне відродження в цілому.

Особливо привертають увагу художні засоби, які майстерно використовує митець слова у творі, передусім гіперболи: «Так холодно, що коні копитами примерзали до криги», порівняння: «Корчма гула, як бджолина борть у маю», метафори: «Злоба їхніми язиками повертає» та ін.

Мирослав Дочинець слушно стверджує, що однією з найважливіших умов нашого життя є дотримування народних звичаїв та обрядів. Автор міцно стоїть на своїй землі, нагадуючи, що без минулого нема майбутнього, закликає нас зберігати, відстоювати і боротися за волелюбні традиції, цінності батьків, дідів і прадідів, свого роду-народу, за рідну землю.

Художні засоби та образна мова твору, переплітаючись, передають неймовірно гарні та привабливі пейзажі рідного краю і побутові ситуації у житті людини. Читаючи твір, ми ніби стаємо його учасниками, переживаємо за героїв, які потрапляють у складні обставини. Дохідлива, переконлива мова роману дає читачеві можливість краще зрозуміти і заглибитися у філософський зміст твору.

Отже, роман «Криничар» — це своєрідний храм українського духу, до якого хочеться зайти і помолитися Всевишньому за розбудову українського дому — могутнього і непорушного, незалежної і соборної України. Цей твір є унікальною книжкою, бо кожна людина знайде тут для себе щось цікаве і потрібне, мудрі настанови, які можна використовувати в житті. «Криничар» — це роман роздумів, який ніколи не надоїсть читати. Він стане потужним духовним рушієм розвитку української особистості, зростаючих поколінь, виховуватиме їх у напрямку підвищення морального, інтелектуального потенціалу, єдності та стійкості нашого народу в боротьбі з внутрішніми і зовнішніми недругами, у зміцненні консолідації суспільства.


Вероніка ХЛАНТА,

учениця 8-Б кл.



ВІДГУК НА КНИЖКУ МИРОСЛАВА ДОЧИНЦЯ «КАРБИ І СКАРБИ»


 11.jpg  
 22.jpg  
 


Я прочитала книгу Мирослава Дочинця 
«Карби і скарби». 
Це дуже цікава та захоплююча книга. 
В ній розповідається про життя та 
традиції Закарпаття. 
Книжка скаладається з багатьох малих історій про різних людей. 

Всі вони мають якийсь дар, талант від природи, кожен унікальний по своєму від малого до великого. Життя бувало і тяжким та люди виживали, бо вони сильні духом і серцем. Ця книга змушує задуматись над своїм життям і його радостями. Як багато змінилось з тих часів, змінились традиції, цінності, ставлення людей одне до одного. Вона захоплює своїми історіями та їх персонажами. Мені дуже сподобалась ця книга, я навіть не уявляла, що вона мене так захопить. Я раджу всім прочитати цю книгу.   
                                                                                                        

                                                                                      Лазарєва Андріана,

учениця 8-А класу


ВІДГУК ПРО КНИГУ МИРОСЛАВА ДОЧИНЦЯ «КНИГА НАДИХУ»

 

  Ця книжка - про життя як безнастанний дар; про духовні вершини
Афону і маленькі карпатські верховини; про те, що робить істоту
вільною і безсмертною; про вічні істини і про вічний пошук щоденних
крихт радості; про особисте і вселюдське; про земне і небесне, що дарує
надих. А ще в цій книжці нуртує розкіш мови - чар текстів, переплетених із таїнством змісту. Невтомне і невтоленне збирання зілля Слова.   
1 - Копія.jpg 


Ось що каже про це сам автор: «Вчителі з’являються тоді, коли ти готовий до учнівства. Так склалося, що я був готовий до цього ще з раннього віку і зберіг оту готовність і досі. І вони, вчителі, рясно з’являлися і з’являються на моєму путі. Можливо, тому, що я уважливий учень. Хоча водночас, мабуть, і невдячний. Я спрагло брав чужі уроки і тісно набивав ними щільники свого досвідчення, свого світогляду, свого писемного арсеналу. Тоді як бджола трудова найменше клопочеться для себе. Стягнений із тисяч квіток нектар переплавляє вона в золото меду. Можливо, ця книга – мої письмові іспити з тих знань, які відкрила мені школа життя. Отже – уроки світу, Неба і людей, із яких ткався мій життєпис, моє світобачення, моя світо творчість».

 

Мені ця книга сподобалась своєю реалістичністю. В ній поєднані справжність, а не вигадка. Читати такі книги – справжнє задоволення

 

Матіко Оксана,

учениця 8-Г класу


ВІДГУК НА КНИГУ МИРОСЛАВА ДОЧИНЦЯ

«ІСТОРІЇ ЖІНКИ, ЯКІ ПЕРЕМОГЛИ.ЧОЛОВІКИ, ЯКІ ВИТРИМАЛИ. ВЕЛИКІ, ЯКІ КОХАЛИ»

 

 Це книга, яка передає труднощі життя, всю цю несправедливість, яка оточує нас, яку пережили головні герої книги. 


  1.jpg  
 
 Жінки, змогли видержати скруті часи, змогли взяти 
себе в руки, і робити те, до чого мають хист, те, 
що по справжньому їм подобається і досягли свого. 
Тому вони перемогли. Про це йдеться в першому творі 
книги: «Небідна Ліза». В якій Ліза головна героїня 
повісті «знайшла спільну мову з природою». Збирала 
цілющі трави, квіти, робила ліки, це все продавала 
і отримала спершу невеликі кошти, з яких вони 
з онуком виживали. Вона теж спершу продавала 
все з дому (як і до нині всі роблять), а коли нічого 
не залишилося, вона задумалась і згадала прислів’я 
«якщо ти в нужді, зароби сам у себе», воно і стало 
для неї ціллю, якої вона дотримувалась. Зрештою 
вона досягла свого. І перемогла.

 

 Це повісті про реальних чоловіків та жінок, а також про Кохання, яке зробило надзвичайно харизматичних і твердих людей слабкими та вразливими.

 

Рядки в цій книзі насичені емоціями, розмаїттям думок письменника, його захоплення цим. Дана книга особисто мені дуже сподобалась, через справжність, правду, емоції в кожному слові.

 

Потрібно прислухатися до слів Мирослава Дочинця, адже вони ховають в собі тільки правду:

Немає поганого життя – є невміння жити.

 

Ферков Каріна,

учениця 8-Г класу

 


Учням

Батькам

Вчителям

Календар знаменних та пам'ятних дат